А чи не хоче Папа наш Московський
Та й поховати уже тіло Ілліча
Як терпить ін труп ідола Кремльовський
Що руйнував і нищив Християнство, згаряча.
Ми «любим» Ідолів у нас у голові, й на голові
Вже наробили злиднів у квадраті,
Оці кремльовськії горе- поводирі.
Всіх фіхівців понищили, прокляті!
А тих кого іще не встигли розстрілять,
Примусили на себе працювати
Під наглядом на себе «кухарок», «стьоб їх Мать»
Оці «кухарки» та нащадки їхні
Наічили нас комуну будувать
То фіху їм не вистача й понині
Зерна не можем, як до пострілу Аврори, ще зібрать.
Із Тіла нашого попроростало «чудо»
Що вміло тільки Світ весь дивувать
На трупах Власного Народу
Дорогу у майбутнє «світле» прокладать.
І витискало з Економіки що можна і не можна
І пхало в оборону, космос і лайно,
Все здивувать хотіло когось,
Крім себе уже мабуть більше нікого.
Державную Еліту треба; справді, виховать.
Державним коштом вчитись й працювати їх послать –
Людей із тисячу, та й закордон, на років десять,
Щоби, нарешті, справжній досвід перейнять.
Не тільки «пасинків» від олігархів «тертих»,
Бо вони й так «бабло» зуміли «позбивать»
Від Бога здібних, від Природи впертих,
Щоб України нам змогли самодостатню збудувать.
11.04.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184413
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: В`ян Граб