Жінці-матері я до землі
Знов вклоняюся в пояс, низенько.
Я вклоняюсь її сивині,
Я вклоняюсь рукам твоїм, ненько.
Всім нам жінка давала життя,
Колискову нам серцем співала
І вела нас вона в майбуття,
У дорогу нас благословляла.
Була сильною і водночас:
І божественною, і земною.
Не за себе молилась, за нас,
І боялася бути слабкою.
Віддавала душі все тепло,
Дивувала безмежним терпінням.
Скільки ж сили у неї було!
Скільки відданності в серці милім.
Жінці-матері я до землі
Низько кланяюсь знову і знову.
Материнським рукам й сивині,
Признаюся я в вічній любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184419
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: Радченко