На північному обрії ранок
Одягнув у туман береги.
Десь далеко сумує кохана
А від мене жахаються сни.
Вони стаями рвуться у небо
І курличуть, мов ті журавлі.
Передам їм я вістку для тебе
Хай віднесуть у рідні краї.
Хай віднесуть і сядуть круг хати,
Заколишуть кохану мою.
І в той вечір вона буде спати,
Коли я до дверей підійду.
Підійду і тихенько відкрию,
Поцілую в солодкі уста,
Мов барвінком, я ласкою вкрию,
Витру слізки, що в сні набіжать.
І не дам їй проснутися раньше,
Щоб не знала це дійсність чи сон.
Спи, кохана, а я їду дальше,
Знову мчуся я за горизонт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184438
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: Борода