[b]* * *[/b]
Давай збожевoлімо рáзом
На мить, на годину, на рік.
На вічність століть розіллє́мося зразу,
Немов журавлиний крик.
Давай полетим в вишинý, де свободу
Обí́ймем нагую в дурмáні кохaнь.
Чи хтось ще пізнав без сльози насолоду?
Не взнали і ми... Чи не годі страждань?!
Там рóсами вмиють тебе тихі зoрі,
Там спóкоєм нас зачарує краса.
Там будемо в чистому ніжному морі,
Там в вічних садoчках не в’яне весна.
Давай утічeмо наскільки-но зможем,
Забудемо в парі, що є таке – жити.
А потім нас світ дожене́, де всі схожі,
Де знов будем биті ми й бyдемо бити.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]25 липня 1991 р.[/i]
[i]Гай-Нижник П. [/i]Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.52.
[i]Гай-Нижник П.[/i] Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.70.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184477
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло