Я можу Вас не впізнати,
Пройти без привітів і слів.
Я гордою мусила стати,
Щоб смуток мене не зустрів.
То тільки смішна лихоманка:
Не вірте самотнім очам,
Рішуча буваю від ранку,
Й здаюся лише вечорам.
Ви можете просто не знати,
Як гірко буває часом,
Як хочеться сильно кричати
Під Вашим останнім вікном.
Я довго ставала холодна
І мружила очі від Вас.
Та в гордості тільки безодня,
Й назавжди утрачений час.
Ви можете думати: «Сильна»,
Коли на підборах пройдусь,
А я усередині гину,
Від того, що Вам не всміхнусь.
І, може, Вам хтось ще розкаже,
Що гордість моя – білий стяг.
А я Вам того не пробачу,
Що Ви оминули мій шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184505
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Halyna