Спраглі світанки облизують променем роси.
Спраглі уста від жагучих цілунків пашать.
Ти оповила, звязала мене в буйних косах,
Як же я можу, крім тебе, когось покохать.
Ти-моя доля.Я-твоя доля.
Бути з тобою-бути обоїм.
Разом навіки, море і ріки,
Небо і землю нам обійти.
Сонячне сяйво торкнулось відкритого серця,
Вбрало тепло і віддало закоханий жар.
Я же без тебе - мов без криниці відерце.
Ти полонив, ти мій спокій з собою забрав.
Вечір і небо...Зорі схилились в поклоні.
Місяць поважно полярну зорю провожа.
Стежка у квітах.Запах конвалій, півоній
Лине у всесвіт веселкою ранок стрічать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184606
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Борода