Живу, а може,просто час марную?
Чи, може, час мене іще не зрозумів?
Душа тривогами тепер сумує,
Торкається минуле все частіше снів.
Печалі ніж знов душу навпіл крає,
Душа гливка - не залишає навіть крихт.
І сил боротися уже не має,
І сивини моєї все густіше сніг.
А сумніви вогнем печуть пекельним,
Щоб втамувати спрагу, я безсоння п"ю.
Життям крокую кроком я непевним,
Себе питаю: "А для чого я живу?".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184969
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.04.2010
автор: Радченко