Я вперше чую Голос України вільний.
З телеекрана віє вітер весняний. . . .
Прозорий, чистий, свіжістю духмяний
І в ювілеї, неповторнім, молодий!
Телеекран, забруднений брехливим родом,
Та посмішками глузду над Народом. . .
Ваш Голос-вітер – то гірське привілля,
Потрібен українцям, як весняне водопілля!
Це лиш струмок, що пробивається крізь ворох,
Крізь мотлох вереску у правлячих верхах.
Він України держимордам лютий ворог,
Бо бруд висвітлює тотальний в їх шляхах.
Ця іскорка духовної краси, свободи,
Що ледве теплиться в людських серцях,
Надію залишає Українському Народу,
Надію і наснагу в чисті джерельця!
За Вашу Віру в українську Душу,
Вклонитися я щиро мушу.
За Вашу мужність і Месії Долю,
І Віру у майбутню України Волю. .!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185060
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.04.2010
автор: Артур Седой