дяка тобі, скло,
віддзеркалююче не пустелю,
а зміст поміж «на» і «по»,
і простір від нас до стелі,
на м’ятне твоє «пробач»
наклала вишневе «любий».
лаштунки. ефір. приймач.
і губи. шалені губи.
і я, що розбила скло,
накликавши гнів примари,
відчула, що все пішло
похмуро /на/ хмари… /по/ хмари…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185153
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2010
автор: Надя Чернослив