Перевертні

Перевертні,  перевертні,
Перевертні  всюди,
Вбрались  у  овечі  шкіри.
Бережіться,  люди!
Ніби  зверху  -  душа  мліє,
Он  який  правдивий!
І  ідейний,  і  правильний,
й  геть  усе  уміє.
А  як  візьметься  за  крісло  -
Пальці  не  розняти
І  з-під  шкіри  овечої
Стає  враз  гарчати.
Та  гарчати,  то  гарчати  -
Лиш  би  не  кусався
І  на  тих,  хто  в  нього  вірив
Щоби  не  кидався.
Гірші  тії  перевертні
Від  лютого  звіра,
Бо  не  знаєш  що  робиться
В  нього  попід  шкіру.
Вовки  -  ті  хоч  не  бояться
І  на  місяць  виють,
Щоб  усі  кругом  почули,
Нехай  полотніють
Перед  тим  протяжним  воєм,
Перед  духом  смерті.
І  ти  знаєш  вже  напевно  -
Від  них  можна  вмерти!
Перевертні  тобі  в  очі
Ягням  зазирають,
А  відвернешся,  прогавиш
Трохи  зазіваєш  -
Уже  в  шию  вчепилися
Кливаки  прокляті
І  давай  з  тебе  кровинку
Лагідно  смоктати.
Як  же  їх  впізнать,  спитайте?
Я  і  сам  не  знаю,
Бо  що  вміють  вже  -  то  вміють,
Шкіри  одівають,
Що  ніяк  ти  не  розбереш
Якого  пошиву.
І  говорить  так  смиренно,
І  голова  сива,
А  як  вкусить,  так  укусить  -
Мало  не  здається.
Та  найгірше  те,  що  мусить,
Як  крові  напється,
Ще  заразу  ту  розвіять
По  білому  світу,
Щоб  плодились  перевертні,
Перевертнів  діти.
Що  ж  робити?  Лити  кулі
З  серебра  і  злата
І  насмерть  уже,  напевне
Нечисть  ту  вбивати!
Посадити  їх  на  палі,
Осинові  палі,
Бо  не  можна  з  перевертнем
Жити  в  мирі  далі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185287
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2010
автор: Борода