Впаду в долонь твоїх тепло,
неначе в літо.
І буде поглядом одним
душа зігріта.
Уста всміхнуться, а вони,
як стиглі вишні.
Ген, зорі падають хмільні.
хмільні і грішні….
Вони, як ми – одне на двох
розділять небо.
Не треба слів, не треба слів,
Не треба!
Впаду в долонь легкий тандем –
солодку згубу
І поцілунком, як вогнем
торкнуться губи.
Накриє ніч два ніжних «я»,
як два озерця.
Сховай! Сховай моє ім’я
у себе в серці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185290
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2010
автор: Журавка