Плакало небо дощем...
Падали сльози солоні
Наче холодним мечем
Серце убите в полоні.
В полоні, де був лише ти,
Де були твої карі очі,
Де ми будували мости
Кохання, що було пророчим.
Троянда твоя вмить зів`яла
Голки залишила вона
Тебе божевільно кохала-
У тебе інша була...
Плакало небо дощем...
До вечора птаха співала
А потім махнула крильцем
І сльози мої обірвала....
Приснився мені знову ти
Приснились твої карі очі
Нема уже смутку сльози -
Цей сон мені снився щоночі.
Прокинусь, серце мовчить,
Серце нічого не каже.
Тихо від болю кричить,
В мовчанку слова усі в`яже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185417
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2010
автор: Галина Кудринська