коли мені уже забракне слів -
мовчання все пояснить стоголосе.
слова, котрі кружляли, наче оси
остудять жар у прохолоді снів,
коли мені уже забракне слів.
коли мені уже забракне слів -
дзвінком не побентежу спокій ночі.
узимку сад душі рости не хоче.
мине так мало дуже довгих днів,
коли мені уже забракне слів.
коли мені уже забракне слів -
врахую всі напуття і поради.
і загадково залишусь мовчати
на станції "кінцева всіх світів" -
коли мені уже забракне слів.
коли мені уже забракне слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185955
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.04.2010
автор: nomatter