Ти приснився мені в одну з темних, холодних ночей осені. Навіяний буйним вітром, подихом прохолоди та краплинами ряснистого дощу. Ти прийшов в мій сон непомітно, в котрий раз нагадавши мені нашу історію, в якій, як завжди, я бачу лише її початок. А все починалось з весни… Ранньої та теплої, пахучої та незрівнянної краси неповторного березня. Коли прощаючись з зимою, земля зустрічала її. Довгоочікувану, весняну, променисто-яскраву веселку на голубому небосхилі, яка, ховаючись за пухнастими хмарами, виблискувала під сонцем. У всій цій красі я зустріла тебе. Такого ж незрівнянного і бажаного, як ця частинка природи.
Такою постає переді мною картина, коли з пам’яті вертаю нашу першу зустріч. Здається, вся земля почала швидше дихати. І я відчула її ритмічне дихання тоді, коли до нашої з тобою зустрічі лишались лічені хвилини, тоді, коли мої очі заглянули в ту глибину, яка не була відкрита для мене ще вчора, а сьогодні я вже повністю в ній відчувала себе. Тоді, коли найпотаємніше бажання в долю секунди перетворилося на реалію життя і несло за собою найневідоміше відчуття страху, наповнене силою любові і віри в те, що воно взаємне. І сьогодні, згадуючи все, прикро розуміти, що немає в житті подвійних днів і ночей, переживань і думок. Немає і не буде більше тої миті і прагнення зустрічі з тобою. І тільки кусочок пам’яті про тебе нагадує мені ту радість, яку ти колись дарував мені. Тож нехай все так і залишиться. Так, як воно було. А був лише початок.
Нехай із думкою про нашу першу зустріч виходить ранішнє сонце, просинається перша квіточка, розгойдується роса на листочках, зустрічає новий день світ так, як колись зустрічала тебе я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186118
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.04.2010
автор: Joliean