Ти – одружений! Згасли надії.
Ти – жонатий! Яка я сліпа.
В тебе діти, чужі чиїсь мрії,
А я так сподівалась….дарма.
Це вже зараз я все розумію,
Чом завжди прокидалась сама,
Чому ти «працював» у неділю,
Чому друзів у тебе «нема».
Все брехня, до останнього клятого слова,
Кожен подих і погляд – брехня,
Як могла я кохати такого,
Теж казав, що кохаєш – брехня?
Вчора бачила твою дружину:
Щира, добра, гарніша ніж я,
І ти кажеш «її я покину»,
Що потрібна тобі лише я?
Як могла я любить цю тварину,
Ти – тварина! Так, справді, я – зла,
Я розлючена, щось зараз кину,
Пішов геть, бо і слів вже нема.
Пішов геть з мого дому і мозку,
З мого серця і мого життя,
Я зітру все, забуду потрошку,
Час кохання, час щастя і …..зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186213
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2010
автор: В. Жовтень