(за В.Корніловим)
Білий вірш - не мій виднокіл,
У роботі рвуся повище.
Білий вірш із гріхом навпіл
На переклади тихо нищу.
Білий вірш мені в дивину:
І в баладі, і навіть в пісні
Я його висот не збагнув,
Адже в ньому душі затісно.
Пам'ятаю, в мій розквіт життя,
Літредактор, готуючи зміну,
На показ мені гнав без пуття
Кілометрами білу піну.
Цих рядків величезний стіг,
Може, й більше - таки доволі, -
Я зжувати без рим не міг,
Як жувати не годен без солі.
Римо, ти спокуса й наврок,
Незбагненно зчаровуєш зразу -
І вже віршів п'янкий ковток
Несемо в собі, мов заразу.
Римо, ти не символ хреста,
Ти придумана сатаною,
Та без тебе життя - пустота,
Хоч і мук спізнаєш з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186241
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2010
автор: ЯЩУК Володимир