Молода посивіла дружина
знов за руку веде свого сина.
На побачення йдуть, на могилу.
Болем серце у грудях занило.
Чом не хочеш мене обійняти?
Невже каменем краще стояти?
Чом залишив ти вірну дружину,
сиротою зробив свого сина?
Так хотіла я бути з тобою,
та назавжди лишилась вдовою,
жур-журавка одна, як билина.
В небі пісня сумна, журавлина.
Не бути чорнобилям більше, ні!
Нема переможців у цій війні!
Нема переможців у цій війні!
Не бути чорнобилям більше, ні!
26.04.1996р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186324
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2010
автор: Valentyna Kovalenko