Зубами клацнув на світанні.
Оглянув рідний свій ланцюг.
Скоринку хліба з’їв останню.
І знов побрів до волоцюг.
Бездушних статуй хвилювання
бриніло скрізь серед доріг.
Іржавих петель глузування
вже більше витримать не міг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186375
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.04.2010
автор: Віктор Ох