Шукаю власне я в житті,
А чи знайду? - Хто знає?
Роки пливуть, мов човен по воді,
Що слід не залишає.
На скроні тихо, наче сніг,
Вже сивина спадає.
Як долі власної знайти поріг?-
Все майбуття питає...
Скерую волю в пригорщу добра
І покладусь на віру.
Любов людська - поборник зла,
У всі часи творить дива.
Бальзам цілющий ллє на душу.
В похмурий день я пам’ятати мушу:
Розвіє вітер хмари в далині,
Освятить сонце воду в чистому цебрі.
28.04.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2010
автор: Валентина Ланевич