Малесенька пташка до мене прибилась,
Можливо замерзла, чи хтіла води,
І так вона в очі мої подивилась
Аж, ніби, казала: - Вставай і іди!
Кохання твоє у життєвому полі,
Що сниться під ранок у райдужних снах,
В ромашковім цвіті безкрайньої волі
Летить зовсім поруч, мов вірності птах
Воно зігріває тебе і цінує,
Щодня напуває джерельним струмком,
І втому нестерпну ласкаво вгамує,
Прикривши під вечір пухнастим крилом
Я пташку малесеньку ніжно зігрію,
З руки дам водички та зерняток їсти,
Бо, як і вона, про свободу я мрію, -
Свободу лиш разом в коханні летіти
У серці моєму струна затремтіла,
Безмежним стремлінням те щастя пізнати,
Розкрию долоні, бачиш - злетіла,
То думка моя над полями із м'яти
Білим коханням ромашки розквітли,
Я кроками щастя мандрую по полю
І ніби уперше, таке воно світле,
Горить й освіщає усю мою долю
29.04.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2010
автор: Serg