Пусті обіцянки.Гаряча довіра.
Холодні слова і нав"язливий біль.
Опущені крила.Нев"януча віра.
І голос важкий десь лунатиме твій...
Немов би по лезу.Слова відчайдушні.
Думки щораз інші,а дії-тим більш.
Так мало повітря.Кімнати задушні.
І кров"ю немовби знов пишеться вірш.
Кайдани незламні.Радянські тортури.
Нав"язливі люди:"Що сталось?Скажи!"
Відстаньте!І так збудувала вже мури,
Які не зруйнуються й через віки...
Відстаньте!!!Я хочу нарешті свободи!
Вдавати не треба,що вас це болить.
Болить лиш мене.А вам-для роботи,
Аби говорити.Бо ж серце мовчить.
Я зможу.Здолаю.Розірву всі пута.
Тобі усміхнулась.Я долю люблю.
Яка би до мене не була вже люта...
Ех,як же це тяжко...Але я живу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186858
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2010
автор: Never Say Never