Яка прекрасна мить заходу сонця!
Такої вже не буде більш ніколи.
Не так вже завтра гляне у віконце
Останній промінь з-за будинку школи.
По-іншому вже завтра зійдуть зорі,
По-іншому співатимуть птахи,
Не так плистимуть хвилі в морі
І, мабуть, зміняться твої листи.
Вже не такими завтра будем ми.
А, може, й зникнем в забутті
Бо в світі вічні лиш боги,
А ми рахуєм наші дні.
Та всі боги насправді заздрять нам
За неповторні миті, що зовем життям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186876
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2010
автор: Lost Paradise