Розбите серце, стукає у грудях,
Воно далеке усім людям.
Воно нехоче жалю і кохання,
Все! Досить, лишило присобі свої зізнання!
Розбите серце, теж колись кохало,
З любов"ю грало, плакало й сміялось.
Далеко десь під хмарами літало,
І з висоти помалу впало....
Розбите среце скільки ти страждало....
За щирість і доброту ти потерпало,
Хотілось дарувати радість й щастя,
Ну а у відповідь летіли лиш нещастя.
Розбите серце скільки щрамів на тобі?
Оттак вони віддячили тобі!
Віддячили за щирість і зізнання,
І досі нехтують твоє кохання.
Розбите серце досить, зупинись!
Немчися знову у безхмарну вись.
Щоб так яскраво там літати,
То замість серця треба камінь мати!
Розбите серце стукає у грудях,
Йому вже байдуже, що скажуть люди.
Воно непрагне більше в вись,
Хоч знає, що колись ще полетить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186944
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2010
автор: Розбите серце