Не здоровий був, та був я на піднесені
І що мені звитяги ці і знесення,
Коли залишивсь кволим та сумним.
Не жалкую сил і досі я.
Тепер апатія надгризла крила.
Я не лечу, не маю сил для тебе навіть мила
Не маю і на присутність їх собі.
Прості слова і думи мої прісні.
Так, можливо я є шляхетний,
Та не проси від мене дій,
Бо в діях я.., в них я бешкетний,
А знаєш, як болить мені,
І як крається душа від тебе і до тебе?
У вигнанні серед засланців на моїй землі,
Де я за чудернацького засланця.
І добре, я розвиваюсь на самоті.
Я був не здоровий, та був я на піднесені
І що мені звитяги ці і знесення,
Коли лишились поодинці не самі.
Засланці не казково beshinye
Ти не для них і не для них ми є
Тепер ти знаєш, забарвлення немає значення
Хто його не має, не варті пробачення...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187022
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2010
автор: wolfpip