Одного пахмурного ранку,
Здавалося раніше від сніданку.
Людина дивиться в вікно,
Та розуміє ось воно.
Ось те жадане, своє щастя,
Та ні неначе то нещастя.
Хоча пильніше придивитися,
Напевне можна помилитися.
В подвір’ї жіночка гуляє,
Худобу пора, прибирає.
Це не сусідка своя, рідна,
Вона ніколи не набридне.
Вона давно вже не чужа,
І не така котрою була,
Живуть разом вони давно,
Ось краще щастя, ось воно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187036
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2010
автор: Линник Анатолій