Знекровлена місяцем Тінь знемагає від спраги,
В темнім закутку скиглить і корчиться,
Кроків боїться і скреготу стрілок годинника
Тихо, вона помре від п’яного реготу-
Під вікном розгулялись підлітки.
Тінь вчорашнього щастя - а що їй лишається?
Ховатись вночі і ніколи не мати спокою,
Минає, минає, як сонячний дощ, щастя
І Тінь залишає, що потім тиняється ночами,
Очі ховає, а може вона їх не має, -
Структура її ніким не досліджена,
Згусток енергії, почорнілий від відчаю,
Субстанція вчорашнього, від якої злітала душа,
На землю ангелом падала, бо крила надірвані
Невідворотністю земного тяжіння, кінця польоту,
Аж страшно, на Землі так багато Тіней.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187143
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.05.2010
автор: Лана Сянська