Хто ти мені? Сторонній?..
... Милий?
Такий вже рідний і такий іще чужий...
Лечу вві сні. До тебе?..
Мимо?...
Ти наче вільний. Хоча в дійсності ти мій.
Ранкове сонце в небесах заграє
і я прокинусь від його тепла.
Потягнуся...
Тебе згадаю.
А ти згадаєш зараз, що є я?..
Здається – ні. Здається, не згадаєш.
Здається, в тебе є своє життя.
Свої турботи, свої справи маєш.
Такий чужий...
До біса каяття!
[Чи ще ця відстань не набридла?
Чи не ламають гордість твої почуття?..]
І все ж...
Який ти рідний в цій своїй чужині!
Який ти ...мій! Не треба вороття.
Призвати розум я не маю сили...
Чекаю щастя. І девіз простий:
Люблю,
хоч ти мені... сторонній?
... милий?...
Такий вже рідний і такий іще чужий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187216
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.05.2010
автор: Scarlett