глибокий писемізм, життєвая рутина
перебиває смак і подих почуття
не маємо ми сил створити відчайдушне
не маємо своїх далеких мрій і снів
забули хто ми є, забули все прекрасне
не віримо у штрих, у долю, сили, нас
пливемо просто так, не знаючи причини
самотності душі, сльози пустої спам
говорять всі про те, що кожен чимось йметься
ніхто вже не сидить на місці, й за вікном
у кожного є ті захоплені хвилини,
коли ви сидите із подругой разом.
усмішка - це просте заявлення в обличчя
ніякої ціни не мають всі слова,
що сказані тепер до вашої персони
немає правди в нас, немає прямоти...
успішні, сильні ми, але такі забуті
у істинах чужих вбачаєм помилки
але себе нізащо не можем сплюндрувати
у бруд і правду днів, у істини прості.
ми маємо усе: багатство, подих, славу,
але навіщо це без чистоти душі
"навіщо ж памятать героїв давніх лави?" -
такі людей слова, такі злиденні ми ...
забули, перейшли і котимось у прірву
пошлятини обійм - є кожного прийом
переоцінка дій - це згубно час убитий
бо результатів - ні, нових думок нема....
і зникли ті скарби, що мали наші предки
тіло і душа - одне єство для нас,
але як це знайти і чистоту вцілому
віддати в руки - лиш далекий плину час...
забули почуття кохання, віри, дружби
межи людей знайти величні ці скарби
практично неможливо, як і вернуть Шекспіра
у наший шквал подій, на сторінки буття...
не віримо батькам, ми забуваєм чесно
коли,як і чому зявилися на світ
знаходимо якісь безглузді відголоски
чиїхось п яних слів, думок, бридких ідей..
рівняємося ми на давніх живописців
говорим про талант, красу світів та днів
але погляньте, все: і книги ,і спідниці
приходять із - під рук живих навік митців
перлинами душі являється минуле
бо вже не віднайти щось краще і миліш
можливо й важко вам, але давайте чесно!?-
талантів майже нульу нашому житті....
я хочу кілька слів сказати про кохання,
яке здається нам чистіше, ніж вода
але воно тече і швидко з душ зникає,
неначе промінь, час, пісок і голоса...
хоча ще молода, та бачила я пару
світились очі в них, злилися голоси
серця зєднались в такт ,і знали, що кохана
чекає і жите неподалеку тут...
не розумію я, навіщо лицемірство
у наших із людьми відносинах, серцях
і що то за любов, коли ти спиш спокійно
із іншими....й повториться це знов!?
Не знаю, чи то так, що для усіх важливо
твоє життя та світ, душі таємний стан
"так я живу," - це речення квапливо
зривається із уст, а я не вірю вам!
багато ще віршів можливо написати,
але якби вони помічені були
десяткою людей і вже я певна, краще -
було б на світі цім , ми знали б ціну їм....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187235
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.05.2010
автор: SolOdka