Затисну міцно зуби, стримуючи біль,
Замкну у серце двері на замки,
Спалю усі мости твоїх надій.
На жаль я змушена піти, прости.
У серці рану вилікує час.
Заповнять мрії пустоту в душі.
Придумали цю казку не про нас,
Не нам писали зоряні вірші.
Для тих, хто вірили, складатимуть пісні.
Нам принесуть лише зів’ялі квіти.
Всім вранці заспівають солов’ї,
А нам весною більше не радіти.
Закривши очі, знищили довіру.
Заткнувши вуха, говорили про любов.
Я від сьогодні більше не повірю,
Що в нас ще буде шанс на щастя знов.
Тому затисну зуби, стримуючи біль,
Замкну у серце двері на замки,
Спалю усі мости твоїх надій.
Я просто змушена піти, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187244
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.05.2010
автор: Lost Paradise