***
Моя Пісня Пісень, моя Ладо, княгине! О, де ж ти!
Я блукаю сто літ у пустелі – мільйонному натовпі!
До самісіньких нервів вже вичовгав Душу, мов мешти,
Серед смерчу чуттів невгамовний мій Дух вічно в наступі!
Без кольчуги зітхань, лиш в колчані стріла від Амура,
Водоспад Ніагарський в очах – екзальтованість дум!
Я шукав твої очі, вуста у пророцтвах Авгура –
Цей жаги магнетизм! О, мій тисячовольтовий струм!
Моя Пісня Пісень, моя Ладо, княгине! Озвися!
Вже сто визрівших літ – сотня срібних стежинок на скронях!
Я уже свої дні по зіркам впізнаю там – у висі
І читаю щоденник життя у пошерхлих долонях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187565
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2010
автор: Дубій Андрій