Відчуття тепла, від якого бачиш більше, нарешті
Душа летить - впізнав тебе,
немає місцю решті.
Відразу увімкну в собі чуже,
знай це не навмисно,
А згодом розвернусь, заплющу очі,-
стаю твоїм заплутаним намистом
Бо дай, якби ж це була просто звикла
Не бійсь мого, їх всих,
інакше не помітиш, як власне й зникла
Вогонь опік - ти стала більша,
навколо було менш, та зараз вже не нищє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187664
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2010
автор: wolfpip