***
Коли печалі встануть на диби,
Набрякнуть очі від сльоти розлуки –
Ти у мішені світлої доби
Напни Любові й Віри луки!
І вижни блискавок тугі снопи,
Щоб смуток вигорів торішнім листом,
Дощами радості буденність окропи
І йди квітучим посмішками містом!
Нехай по вінця повниться Душа
Чуттям нестямним, буйним і жагучим
І вирветься з тенет вогонь-лоша
Твоєї Долі щастям неминучим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187752
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2010
автор: Дубій Андрій