Не зволікай!
В безмежності приторній, стиглій.
Не залишайся
В списках без вісті зниклих.
Чи у пісках
Під палючим промінням пустельним.
Чи в мегаполісах –
Диких хайтеківських жерлах.
Не зволікай!
Ще сповна у цій стрічці іроній.
То лише форма
Старих непритомних гармоній.
Варте думок
Моє ледве промовлене слово?
Може і ні…
Вибачайте, пані та панове.
Потяг мій мчить
Він у швидкості б’ється шаленій.
В залізних полотнах
Шпарин я не бачу численних.
Хто би позичив
Вирок на все справедливий.
Я б не боровся
За право бути щасливим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187956
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.05.2010
автор: Bodo