Ми сиділи за довгим і широким столом, як раптом ввійшла вона. Жінка років 30ти з красивими рисами обличчя. На ній була строга чорна класична сукня... високі червоні рукавиці і чоботи, вони привертали не аби яку увагу...здавалося, що присутність цієї нікому невідомої жінки повинна про щось говорити...свято розпочалося, але всі те й робили, що точили об неї свої хтиві погляди....така коротка і водночас неприступна сукня провокувала чоловіків знімати її поглядом. Як раптом жінка підвелася, підняла бокал з червоним як її помада вином і сказала:
-Я хочу випити за нашого іменинника! Хорошого друга, дбайливого чоловіка- тут вона зробила паузу і продовжила, - неперевершенего коханця - з посмішкою кинула поглядом на іменинника - і звісно просто за хорошого брата! Будь щасливий братику!
Після такого тосту всі з полегшенням видихнули. Особливо дружина іменинника, яка ніколи до цього не бачила сестри чоловіка.
Я не міг упустити такий момент і не познайомитися з черговою королевою ночі. Але як завжди з першого разу отримав умовного ляпаса....але до кінця вечора ми вже були на Ти. Я обожнював таких пафосних стерв, які не бачать далі свого носа і для яких улюблений запах це запах салону свого Ферарі, а улюблений звук, це звук купюр в гаманці папіка. Зовні такі горді а всередині закомплексовані дурепи, які сидять на дієтах, а ночами поки ніхто не бачить...напихаються тушонкою з три літрового слоїка під столом на кухні...жертви дієт і власного божевілля...так і хочеться зробити колонію десь на острові і відгодувати їх кістляві тіла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188085
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.05.2010
автор: Себастьян