Горить вогонь. Як пам*ятка. Як знак.
З граніту виривається на волю,
Лоскоче пломенем біль ран і честь відзнак
І пам*ять накарбованих героїв.
Оце - герої! Справжні. У стіні.
Під тонами граніту-постаменту.
Тілами закривали шлях війні
Під кононаду - не під комплименти.
Їм в подвигу не кидали квітки,
Замість фанфар лиш вибухи лунали.
А зараз - тут покояться кістки
Й салюти залпом у виску озвались.
Коли ж настануть ті святі часи,
Так щиро жданні і такі пророчі,
Коли твої, УкрАїно, сини
Не будуть заглядати смерті в очі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188368
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.05.2010
автор: Борода