Ти наступаєш мені випадково на ногу в маршрутці
і чемно перепрошуєш.
А я замість милої посмішки і того "та нічого"
кидаю "обережніше треба!"
Ти щиро дивуєшся - ти ж перепросив!
та й людей повно.
Ти не хотів, щоб так сталося, дійсно, ніколи.
Та мені все одно було боляче.
Всі ці "я не хотів", "так сталося", інші люди -
Лише відмови.
Завжди знайдеться хоча б одне виправдання,
і вже не винен.
Та й я знайду купу причин бути злою -
робота, погода, гроші.
І буду себе втішати, що все, як завжди,
проти мене.
І будемо їхати далі в набитій смердючій маршрутці
аж поки не буде зупинка
Та інші сердиті і чемні, відкриті й недобрі
не стануть на наше місце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188548
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2010
автор: Jefferson