Де тi роки спливли, за якою такою водою?
Звiдки зморшки взялись i на скронях звiдкiль сивина?
Все частiше тепер бачу маму свою молодою,
Все частiше приходить до мене вона в моїх снах.
Як росли ми малi у гнiздечку затишному в мирi -
Зiгрiвала ти нас пiд своїм материнським крилом.
Та настав такий день - розлетiлись журавлики в вирiй,
Щоб лиш зрiдка зiйтись за батькiвським святковим столом.
Лиш повiки зiмкну - бачу очi твої, моя мамо,
Помiж звукiв мiльйон знову голос я твiй впiзнаю.
Ось вже й внуки зросли, а ти далi пiклуєшся нами,
Через вiдстань i час я завжди чую мову твою:
- Напиши менi лист, поки є ще кому написати,
Поки мама жива i чекає на вiстку твою,
Бо хотiла б i я своїй мамi хоч слово сказати,
Та нiколи листом вже не втiшу я маму свою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188557
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2010
автор: Salvador