Розквітлих море вже тюльпанів.
Квітками дихає весна.
А в наших любих ветеранів
Перед очима все війна...
Чому це серце защеміло?
Пройшли роки - воно болить.
Мабуть, це роки неумілі:
Не здатні рани заживить...
І знов в полях квітують маки.
Як кров, червоні пелюстки.
Поля ці чують ще атаки,
Криваві відгуки війни.
Чимало тут лягло героїв!
Вони у пам"яті живі.
Ми не забудем їх ніколи!
Бо їм дано в степу цвісти.
Торкнусь вустами ніжних квітів.
Букетик маків я зірву..
Хай вічно будуть пламеніти,
Щоб не забули ми війну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188574
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2010
автор: Н-А-Д-І-Я