О Боже наш! За що ти так?
Забрав життя у мого друга?
Невже не бачив, що в нього
І діти й молода супруга.
Та й хто міг знати, що в той день,
коли хотів ти їсти, спати...
Ніхто не зможе пережити,
такої гіркої утрати...
Тож скільки стоїть, це життя?
Ти був, тебе не має...
Мабуть не стоїть ні гроша...
То нехай спить твоя душа.
Я так хотів би, друже Петре,
щоб твою світлу душу,
Бог прийняв, як святу її.
І переніс на Райську сушу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188656
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович