Ти думаєш,забула,що було?
І не помітила,що зник ти?
Куди?Для чого?...Всеодно.
Бо в слід тобі уже не крикну...
Не крикну.Й справді.Так і є.
І не обійму на прощання.
Колись любов ця заживе.
Та не тепер.Ще надто рано.
Чому не кличу?-Сил нема.
Нема бажання подзвонити.
Немає сил.Нехай одна.
Сльозами ж я не хочу жити.
Я не забула ні хвилини
Холодних слів і теплих рук.
Байдужість й радість-половини
Солодких днів і згірклих мук.
-Чи хочеш все вернути знову?-
Питаєш.Та не знаю я.
Минулого чи треба болю?
Й п"янкого впівночі вина?
Піду.А,може,і вернуся.
Чи вийде щось-покаже час.
Та слів я "друзів"не боюся,
Однаково засудять нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188753
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2010
автор: Never Say Never