На березі дотику - мушля твоєї долоні
ранково-рожевої барви. Підношу її до душі,
вчуваюся в неї і слухаю шипіт прибою
усіх попередніх твоїх і наступних жінок:
хлюпоче заварена ними нуртуюча ніжність,
скипає на вигнутих рифлях твоєї руки
пінИстою ласкою... Я дослухаюся глибше
і чую лункі перекати чужих голосів,
якими звучало твоє дотеперішнє ліжко,
якими воно заспіває і післятепер...
Хвилююче море жінок...тільки я не хвилююсь,
бо я - не вода. Не розбурхана прірва. Я - дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188774
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2010
автор: Tara Maa