Зневірилась. Я руки опустила.
Відкрила в серці істину страшну:
Мене покинула надія - моя сила,
Без віри я і дня не проживу.
Мені сказала бабця одинока,
Що є один старий мудрець.
Живе у лісі темному, без ока.
Він батько лісу і землі отець.
Прийшла до нього, низько поклонилась.
Спитала очі опустивши: - Що робити?
А він так тепло посміхнувся: - Заблудилась?
Що за питання, мила, звісно жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188976
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.05.2010
автор: Куцехвостик