Потвора

По  вулицям  іде,  мов  невидимка,
Розплавлюючи  гравій  під  ногами,
Із  книги  бестіарію  сторінка  -
Потвора  з  всевидящими  руками.

Волочиться  червоно-жовте  пір'я,
Зміїний  хвіст  вилизує  бруківку…
Жахіття  іклів  кидає  в  безвір'я.
Та  не  лякайся.  Вкороти  їй  віку.

В  ній  ще  не  народилася  надія,
Чекання  скип’ятилося  у  ній.
Так  страшно:  перепоєна  довір'ям,
Серед  людей  шукає  чистоти.

Телепається,  мучиться.  Їй  очі
Вже  не  закрити  краплями  смоли,
По  тілу  проступили,  мов  пророчі
Стигмати  нової  доби…

Чужа  байдужість  з  рук  стікає.  Маски  -
Це  місиво  із  шовку  і  вовків…
Чекає  день  за  днем  фінальної  розв'язки,
Коли  людей  зразить  їх  власний  гнів,

Аби  тягтися  караваном  в  небо,
Крізь  довгий,  тьмяний  коридор...
Де  їх  прощення?  Може…  Вже  не  треба?
Там  Янголи  виходять  із  Потвор…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188987
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.05.2010
автор: Хельга Ластівка