Замісила тісто з густого туману,
Смуток у двері, - перев’язую рану,
А світанок, чомусь ще не йде і не йде.
Піч натопила торішніми мріями,
Перетертий неспокій склянками міряла,
Подумала: мабуть запізнишся...
Жаль, одягнула найкраще намисто,
Хотіла навзаєм, віднині і прісно,
А тісто тікає із діжі чекань.
Вже з-за тину день зазирає
У вікна мої. Цікаво, він знає?
Не добре, як перекисне тісто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189045
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.05.2010
автор: Лана Сянська