Потомились очі у Васька,
Червоніють, наче помідори,
Шия гнеться, як у хробака,
Бо Василь живе за монітором.
Монстрики, монстрики, пащі, хвости...
Повні пригод фантастичні світи.
Монстрики, монстрики, скільки вас тут!
Монстрикам, монстрикам скоро капут.
До кімнати джмелик залетів -
А Васильку монстри важливіші.
Хай би крокодил вкусить хотів -
І тоді б Васько не кинув "миші"
Монстрики, монстрики, ну ж-бо, сюди!
Лютих чужинців - повнісінький диск,
Повний-повнісінький весь Інтернет
різних потвор з віртуальних планет.
За вікном минають теплі дні,
За весною - літо; осінь скоро,
А Василько - все на тій війні,
Вкорінився біля монітору.
Монстики, монстрики... Терпне рука.
Кляті чужі зомбували Васька.
Швидше, Васильку, свій комп вимикай!
Чуєш - це засідка!
Васю, тікай!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.05.2010
автор: Кузя Пруткова