Я художник із лісу чайного,
наче равлик, мчу на побачення.
Я принести хотів покаяння,
а виходить: прошу пробачення.
Наодинці лишившись з муками,
я би прагнути мусив спокою;
та у відповідь двері грюкають.
«...-надцять» раз виміряю кроками
цей притулок думок і спогадів:
не чекати гостей непроханих.
Не писатиму більше слоганів -
я не вірю словам закоханих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189321
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2010
автор: Perelubnik