Ти думаєш, що серце твоє з льоду,
Й ніхто його розплавити не зможе?
Ти думаєш, що ти Планети центр,
І всі навкруг то є усе твоє?
Ти думаєш, що всі дивляться тільки на тебе?
І всі вони рівняються на тебе?
Ти думаєш, що в голові у всіх думки тільки про тебе?
І всі бажають жити так, як ти?
Я думаю, що серце розтопити можна.
І навіть те, що у вічній мерзлоті.
Я думаю, що ти це крапка на Планеті,
Яка доповнює все те, що думаєш твоє.
Я думаю, що дивляться усі на тебе,
Тому, що думаєш лише про себе.
Я думаю, що ти є та проста людина,
Яка живе на цій складній Землі!
Якщо ми будем думать так про себе.
То через пару тих століть,
Ми вимремо усі на цій Планеті.
І буде пустота, яка була раніш!
© Copyright: А.П. Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189394
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.05.2010
автор: А. П. Кабвой