Я так довго тебе чекала,
щоб відпустити...
Я так довго тебе хотіла,
щоб все забути...
В пустельній кімнаті звикла просити
Тебе знайти, побачити й почути.
Неначе душа спопеліла,
мов світло зірок...
Наче райські брами відкрила,
водночас і пекло...
Зробивши у темряву кохання крок,
Серце чекає, і серце завмерло.
Кажу, що його я навіки,
не треба більше...
Гордість благає-просить ліків,
та помирає...
І плавиться глузд від думок сильніше,
І все в очах тобою палає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189540
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.05.2010
автор: Ева Данилова