В світі не існує гіршої хвороби, як хвороба душі. Ніщо не здатно спричинити біль сильніший душевного. Ніщо не здатне загоїти душевної рани. Жодна пігулка не допоможе.
Слабкі люди шукають ліків в алкоголі та наркотиках, в бездумному сексі, в психотропних припаратах, але від цього біль стає ще сильнішим. Сильні - шукають обезболюючих в поезії, музиці, мистецтві... І, тамуючи свій біль, дарують людству шедеври.
Жодна нормальна людина не стане вкладати душу в творчість, якщо її душа не болить, не потребує викиду енергії і болю на папір чи глину (творчість заради грошей - не може зватись творчістю і не рахується).
Якщо ви пишете вірші - вам чогось бракує. Вам бракує любові - і ви пишете любовні поеми, або до вашої душі проникло кохання, ранить її з середини, заставляючи вас писати вірші чи картини.
Ви самотні - і пишете вірші про самотність, про біль, про смерть навіть...
Творчість лікує душу. Проте люди творчої натури схильні до інших ліків. І коли душа болить настільки сильно, що терпіти вже здається не можливо - вони вбачають лиш один вихід з ситуації, вихід, коли тіло летить вниз, а душа - вверх. Душа хоче вийти і їй байдуже як - на папір, чи через вікно.
Якщо дуже болить - візь ми папір і ручку, візьми пензля і фарби - намалюй його, опиши, лиш не піддавайся болю, не тікай від нього в інший світ. Ти не знаєш чи там буде легше, можливо там в тебе не буде тіла, а біль залишиться.
Залиш свій біль шедевром на папері,
не чорною тасьмою в душах рідних...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189741
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.05.2010
автор: Квіточка Ромашка