Нам судилося бути людьми-
Так написано Словіє Боже,
Щоби майже усе ми могли,
Та робили лиш те,що є гоже.
Так задумав нас Батько-Творець,
Так зліпив нас на свою подобу.
Та і сам він втрачає терпець,
Коли ми обертаєм в худобу.
У худобу, у звірів лісних
Ненаситних,нестерпних,безжальних
Й поряд з світом Творця зводим ми
Павутиння світів кримінальних.
Ми керуєм свідомістю мас,
Що Отцю лиш позволено завше,
Лізем в космос,обдурюєм час,
Під землею пускаєм колайдер.
Що пізнати ми хочем?Нащо
Ті знання нам звідтіль,звідусюди?
Коли ми забуваємо, що
В першу чергу ми в дійсності - люди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189804
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.05.2010
автор: Борода